Історія вишивки бере свій початок ще в II сторіччі до християнства, про що свідчить розповідь у 1-му томі «Енциклопедії українознавства» в розділі «Вишивки».

Історія вишивки бере свій початок ще в II сторіччі до християнства, про що свідчить розповідь у 1-му томі «Енциклопедії українознавства» в розділі «Вишивки».

Вишиванням в Україні здавна займалися дівчата та жінки, використовуючи для цього кожну нагоду: чи то вечорниці, чи то досвітки взимку, або після важких польових робіт навесні і влітку. Здавна для вишивання використовували дорогу тканину, переважно червоного кольору, накладену на полотно. Нитки брали для цього також дорогі – шовкові, срібні та золоті. На той час переважав візантійський стиль.

Майстри з давньої Київської Русі у своїй творчості художньої вишивки використовували техніки інших народів. Однак це суттєво не вплинуло на оригінальність та самобутність саме української вишивки, адже умільці вишивальниці творили, утверджували та розвивали свій національний оригінальний стиль, який якнайкраще відповідав його духовності та світогляду. Народні вишивальниці від покоління до покоління передавали свій досвід, а також створювали і вдосконалювали нові техніки вишивання. Завдяки цьому вони збереглися до сьогодні, і зараз сучасні майстрині використовують техніки своїх бабусь.

Сьогодні в кожному регіоні України є свої художньо-виробничі майстерні, що об’єднують людей, які не байдужі до народних традицій, шанують їх, намагаються передати нащадкам свій багатий сучасний досвід та відроджувати забуті народні традиції та звичаї.

Сьогодні майстрині-вишивальниці у своїх творах використовують як сучасні техніки так і орнаментальні мотиви, які використовували в давнину і що були пов’язані з символами різних стародавніх культур. У багатьох регіонах України завдяки традиціям в основному збереглася символіка вишивки. Як правило на вишиванках домінували квіти та птахи: соловейко, зозуля, півник, голуб, райські птахи. На рушниках вишивали соняшники, волошки, маки, грона винограду.

Українська традиційна біла вишиванк – це невід’ємна складова народного жіночого та чоловічого вбрання. У кожному регіоні України вишиванка відрізняється своєю характерною ознакою. Наприклад, полтавську сорочку від подільської, а гуцульську від поліської завжди легко відрізнити. Адже за орнаментом, технікою виконання та гамою кольорів можна впізнати край, де сорочку вишивали.