- регіональність
- пора року , погода
- будень чи свято
- обрядовість , сакральність
- належність до певної професії
- соціальний прошарок (місто,село,бідний,багатий)
- характер,образність, настрій
- вік
Готуючи постановку номера дуже важливо враховувати мову костюму- що Ви хочете повідати глядачу, який настрій створити:урочисто-святковий або жартівливо-веселий,лірично-задумливий або трагічний.
В нашому житті існує поняття триєдинства практично воно супроводжує нас усюди. У хореографії воно виглядає так – музика+танець+костюм=гармонія твору.
Одяг артиста-це спецодяг, який має бути – зручним у русі, дихаючим і відповідним до постановки. Хочу коротко звернути увагу на вишивки у костюмі ( детально- це тема окремих лекцій). Вишивка-це оберег людини і розташовували її там,де найбільше потрібен був захист тіла від проникнення злих духів – горловина, розріз переду сорочки, манжети,або низ відкритого рукава, низ сорочки, у жіночих сорочках - рукави обов`язково горизонтально біля лінії грудей – захист можливості вигодовування дітей. Знаки вишивки це – інформація, викладена на полотні її про господаря .
Пояс,кушак,крайка – не просто прикраса костюму – один з головних оберегів життя у сакральному значенні та функціональна підтримка спини у чоловіків при виконанні важких робіт.Шкіряний пояс гірських етнічних груп населення виконувався з декількох шарів шкіри (від 4 до 7) та крім підтримки спини захищав поперек від нападу вовків.
Щодо поясного жіночого одягу – існує дуже цікава вікова градація спідниць,особливо у дівчат. Працюючи над постановкою важливо враховувати не тільки естетичну,регіональну, вікову особливість спідниці, дерги або запасок , але й динаміку танцю. Особливо хочу нагадати деяким керівникам дитячих колективів - гуцульська плахточка - не латочка на лобковій зоні!
Плахти мають перекривати одна одну по лінії стегон не менше,ніж на 10 сантиметрів.
Декілька слів про сценічну естетику - виступи колективів проходять на різних майданчиках і при різному освітленні, якщо враховувати структуру та склад тканин, що використовуються у костюмі - білизна у дівчат має бути тілесною! Обов`язкові «стаканчики» , про які часто-густо забувають. Довжини поясного одягу мають відповідати віку танцюристів.
Для дитячих колективів буде не зайвим знання спільних особливостей у костюмах різних регіонів України. Так у постановках побутового характеру від західних до східних кордонів можна використовувати лляні брюки. Закарпаття, Бойківщину, Лемківщину , Полісся, Волинь, східне Поділля та Слобожанщину можна танцювати у білих спідницях, але з різними фартухами або запасками.
У стилізації костюмів за народними мотивами важливо пам`ятати – Україна не Лас-Вегас!
Ультра кольори допустимі для шоу-программ, бально-спортивного та естрадного танцю.
Костюм може бути насичених,соковитих кольрів, але слід дотримуватись єдиного гармонійного малюнку. Надзвичайно цікаво у стилізації використовувати мотиви традиційних ремесел України - петриківського розпису, гуцульське різьблення, поліське плетення з соломки, бісерне силян-ня, шкіряне тиснення . Чарівності одягу надають трипільські орнаменти.
Окремо хочу сказати про головні убори - не перезавантажуйте дітям голови! Активні віночки зі стрічками одягали дівки на виданні. Чим легша голівонька, менший віночок – тим делікатнішою виглядає дівчинка. Ще існує тенденція нагромаджувати кутаси та помпони які закривають дітям поле огляду при виконанні номеру, цього треба уникати.
Хлопчиків до 14 років, якщо цього не вимагає сюжет зовсім не обов`язково рядити у шапки та капелюхи. І на завершення хочу побажати всім гармоніі у всіх сферах життя.