Як відомо, кожній епосі відповідає свій одяг. Наприклад, у створення пальто – своя історія, є своя історія створення піджака і брюк, спідниці та сорочки.


Як відомо, кожній епосі відповідає свій одяг. Наприклад, у створення пальто – своя історія, є своя історія створення піджака і брюк, спідниці та сорочки.

Модельєри-конструктори намагаються створювати історичні костюми, якщо це необхідно для якого-небудь спектаклю або фільму, використовуючи твори живопису, або опису в стародавніх книгах. Модельєри таки вважають, що створення суто театрального костюма та костюма народного – це не одне і теж. Існує навіть своєрідний словник термінів одягу, що відносяться до різних епох.

Широке вільне пальто, яке жінки носили 1915-1916 роках минулого століття, називалося авіатик (франц.), оскільки зовні нагадувало чоловічий авіаційний костюм, від якого і пішла назва.

А на Русі за старих часів селяни – і чоловіки і жінки, влітку носили верхній одяг, що називався азям (озям). Азям шили з домотканого верблюжого сукна. Цей одяг нагадував більше халат, типу довгополого жупана з вузькими рукавами, який застібається на гудзики. У деяких губерніях такий одяг носили взимку і шили з лисячого або з вовчого хутра.

У часи Першої світової війни і до 20-х років ХХ століття в моді була сорочка з відкритим широким коміром, яка називалася апаш. Такі сорочки-апаш були в моді у паризьких хуліганів.

Франція, як відома, завжди була законодавицею моди. Наприклад, у ХV столітті модельєри створили для модниць маленьку шапочку серцеподібної форми на каркасі, яка була виконана з чорного оксамиту і прикрашена пером і коштовним камінням. І називався цей витвір мистецтва аттіфе.

Чоловіча мода також балувала сильну половину людства цікавими моделями. Наприклад, у каталонців в моді був чоловічий головний убір під назвою барретіна – шапочка червоного або фіолетового кольору, пошита у вигляді ковпака з широким кінцем, який відкидається в бік.

У ХVI столітті в іспанській моді з’явилася баскина – нижня спідниця, яка покривала каркас жіночого плаття, або так називали саму сукню, яку одягали зверху каркаса.

Багато деталей жіночого туалету, які прийшли до нас з минулого, досі з успіхом використовуються, наприклад, у сучасних карнавальних або сценічних костюмах. Наприклад, жіночий шарф боа, зроблений з хутра або страусиного пір’я і отримав таку назву від королівських удавів, був у моді в період романтизму. Сьогодні багато костюмів для сцени прикрашають таким шарфом. Ще один елемент одягу, який широко використовується в сучасному костюмі – болеро (до речі, ще також називається дамський капелюшок) спочатку був деталлю іспанського костюма, який одягали іспанські тореадори. Болеро – короткий відкритий жилет, в сучасній моді злегка трансформований, із задоволенням носять і жінки, і чоловіки.

А от сучасні ботфорти (високі чоботи з вилогами), які залишилися в моді донині, прийшли до нас із Франції. Ботфорти в той час використовували наїзники при верховій їзді. У давнину кавалеристи важкої кінноти надягали такі чоботи з високими халявами, в яких були підколінні вирізи.

Не менш цікава історія виникнення такого необхідного елемента в гардеробі як чоловіків, так і жінок – брюки. Саме слово брюки з’явилося в Росії в епоху Петра I і спочатку означало матроські штани, які носили голландські матроси. У моду брюки, як основний чоловічий одяг, увійшли в середині XIX століття. Жінкам довелося поборотися за те, щоб ця деталь чоловічого гардеробу, виявилася і в арсеналі модниць. Після того, як на початку ХХ століття винайшли велосипед, модельєри створили для жінок пишні штани до колін, в яких вони із задоволенням каталися на цьому виді транспорту. Паризькі будинку моделей в 1911 році запропонували модницям цікаву модель у вигляді спідниці-штанів. Всесвітньо відома кінозірка Марлен Дітріх активно пропагувала жінкам носити цей елемент гардеробу. Модницям сподобалося носити брюки і на роботу, і в повсякденному житті.

Сьогодні, мабуть, жодна жінка не може обійтися в своєму гардеробі без такого зручного одягу як джинси. Жіноча мода на джинси виникла в 70-ті роки минулого століття в Лос-Анджелесі і завоювала весь світ. У сучасній жіночій моді брюки займають одне з головних місць. Модельєри створюють усілякі силуети, крої, застосовують різну довжину і ширину.

Жилет – одяг без рукавів, який носили чоловіки, а пізніше й жінки, з’явився у Франції в XVII столітті. Таку назву цей елемент гардеробу отримав завдяки французькому комічному акторові – Жиля. Шили жилети з оксамиту, шовку, з щільної тканини з різним малюнком, прикрашали вишивкою, дорогими гудзиками. У 30-х роках XIX століття жилети стали дуже популярні в Росії. Особливо елегантним вбранням вважалося надягати два або три жилети одночасно. У сучасній моді жилет залишається популярний і в чоловічому, і в жіночому гардеробі.

Не менш важливе місце в історичній моді займає і каптан, який відносився до верхнього чоловічого та жіночого одягу. Спочатку – це був вільний довгий одяг з рукавами і з широким поясом, який носили перські воїни і наближені царя. Потім, вже в Європі, каптан модернізували і він перетворився на вузький одяг до колін або нижче, з обов’язковим поясом. Носили каптан, в основному, літні люди в якості верхнього одягу. Цей елемент гардеробу «дожив» до початку ХХ століття і був поширений серед усіх верств населення. Для багатих людей каптани шили з дорогих тканин, розшивали узорами і різними обробками. Для бідних верств населення каптани шили з грубої тканини, із звичайною застібкою з простих гудзиків. Каптани були найрізноманітніші, в основному, шили двобортні із застібкою на лівій стороні грудей.

Історія костюма дуже різноманітна і обширна, про історичний одяг різних епох написані цілі зібрання творів. Сучасні модельєри і майстри з пошиття одягу будь-яких напрямків обов’язково звертаються до історії створення різних костюмів, застосовують ті техніки, які були засновані ще в давнину.