Великі майстрині минулого залишили нам величезну спадщину – традиційний народний костюм. Народ дорожив всім, що створював. Століттями творили люди, вкладаючи в свою працю свою душу, свої мрії, горе і радість. Проходило і змінювалося багато чого, часом не щаділо людини і його творіння, але те, що збереглося і дійшло до нас, говорить про неповторний, чудовий талант наших предків. Невгамовна тяга до краси, яка живе в душі людини, втілювала його мрію не тільки у великому мистецтві, а й у створенні предметів побуту і, насамперед, у створенні костюма.


Великі майстрині минулого залишили нам величезну спадщину – традиційний народний костюм. Народ дорожив всім, що створював. Століттями творили люди, вкладаючи в свою працю свою душу, свої мрії, горе і радість. Проходило і змінювалося багато чого, часом не щаділо людини і його творіння, але те, що збереглося і дійшло до нас, говорить про неповторний, чудовий талант наших предків. Невгамовна тяга до краси, яка живе в душі людини, втілювала його мрію не тільки у великому мистецтві, а й у створенні предметів побуту і, насамперед, у створенні костюма.

В даний час інтерес до народного костюму величезний. Він є джерелом натхнення для багатьох великих модельєрів світу, які створюють свої кращі колекції на основі народного костюма.

Особливо необхідно створення народного одягу для виконавців фольклору. Створення такого сценічного костюма дуже відповідальна справа. Люди, що створюють сценічний костюм, повинні створити костюм адекватний традиційному. Для цього необхідно глибоко вивчити і навчитися створювати і передавати образи традиційного народного костюма, а потім вміло його інтерпретувати. Сьогодні досі не вироблена концепція створення та використання на сцені народних костюмів і їх роль при виступі виконавців фольклору. Дуже часто виконавці фольклору є носіями фольклорних традицій і виступають в справжніх селянських костюмах, які беруть у своїх рідних і знайомих. Це не бажано, тому що вони представляють не повні комплекси, не завжди відповідають віку і розмірам виконавців, погано гармонують між собою. Справжні костюми швидко зношуються при інтенсивній експлуатації. Поряд з цим на сцені використовуються так звані стилізовані костюми, при цьому костюм модернізується і наближається до сучасного. Створюються такі костюми за поверхневим знанням про образно-стилістичну структуру, символіку та величезне значення традиційного костюма в житті народу. Найвдалішим рішенням буде використання костюмів, виконаних із сучасних матеріалів і максимально наближених до традиційних, але в цьому випадку необхідно володіти етнографічними та мистецтвознавчими знаннями. Виступаючи на сцені в сценічному народному костюмі, виконавець фольклору своїм зовнішнім виглядом і манерою поведінки повинен не тільки відповідати визначеному еталону національної культури, а й створювати образ, що виражає цей ідеал. При кожному виступі потрібно прагнути, щоб пісня, танець, музика, гра і костюм створювали єдину образно-стилістичну структуру.

Для інструменталістів декоративне оформлення костюмів не повинно затулятися музичними інструментами. Для танцюристів костюми повинні бути легкими, що не сковують рухів. Багатошаровість краще передати способом вшивання окремих деталей одне в одну. Для співаків вибір сценічних костюмів найбільш широкий і тут можна створювати повні комплекси селянських костюмів зі складними головними уборами і безліччю прикрас і доповнень. Також слід пам’ятати, що як би не був зроблений чудово костюм, манери поведінки артистів не повинні суперечити нормам національної культури. Їм не слід допускати різкості, незграбності, розбещеності на сцені.

Вибравши зразок народного костюма, слід визначити традиційні способи його варіювання. Відомості про костюми можна отримати з літератури з мистецтвознавства або вивчивши твори декоративно-прикладного мистецтва. Дуже важливо правильно вибрати форму костюма, колорит, декоративне оформлення. При цьому потрібно постійно пам’ятати про національні особливості створюваного одягу.

Після створення проекту костюма, необхідно виготовити так звану модель. Це спеціальна лялька-макет, споріднена селянській ляльці-закрутці. Кругла набита ватою голова нагадує головку зольних ляльок. Замість ганчірки або поліна береться пластикова півторалітрова пляшка. Ручки виготовляються також як і у ляльок-закруток: квадрат накладається на головку, перев’язується у шиї, талії і зап’ясть. На денце одягається мішечок з круглим дном, який закріплюється за допомогою вздержке на талії. Лялька виготовляється обов’язково з грудьми з ватних кульок, перев’язаних навхрест ниткою. Потім приступають до створення моделі народного костюма, який розкроюється, шиється і декорується в масштабі 1:4.

Костюм бажано шити з натуральних тканин (льон, бавовна, рідше – вовна). Важливою складовою частиною народного костюма є головний убір. Його виготовленню слід приділяти більше уваги. Шиті золотом, різнокольоровими нитками, золотим шнуром, прикрашені перлами, бісером, різнокольоровими каменями головні убори вінчають голову і завершують композицію костюма. Ручне виготовлення одягу замінюємо шиттям на швейній машинці. Велику увагу приділяємо декоративній обробці виробу, для якої використовуємо бавовняне мереживо, паєтки, бісер, перли, стрази, золотий позумент і шнур, різну тасьму. При виконанні декоративного оздоблення виробу складною технікою її можна замінити більш видовищною і легко здійсненою. Наприклад: складну лічильну вишивку замінити аплікацією. Пояс є обов’язковим елементом народного костюма, який супроводжує людину від народження до самої смерті. Перший пояс людина отримувала при хрещенні і носила його протягом усього життя. Не ігноруючи стародавню традицію, створюємо для костюма гарний пояс, що доповнює композицію костюма. Завершить роботу над костюмом підбір прикрас, які є необхідною і гармонійною складовою костюма. Одяг передбачав використання перлинних, бісерних, бурштинових, коралових намист, а також підвісок, сережок і браслетів.

У тому випадку, коли виготовлення макета є вдалим та відповідає всім вимогам, схвалений всіма учасниками фольклорного колективу, можна приступати до виготовлення костюма в натуральну величину. І тоді, створений на основі етнографічних знань, костюм буде привертати до себе увагу глядачів і доставляти їм естетичну насолоду.